Успішні та амбітні люди звикли бути відмінниками в усьому. Ставши батьками, вони переносять свої соціальні, професійні й фінансові досягнення на новий, черговий, проєкт — свою дитину. Цей проєкт є їхнім продовженням, і тому, як вони вважають, теж має бути успішним.
Батьки інвестують у дитину весь свій потенціал, час, можливості, фінанси. А коли ресурси вичерпуються, батьки починають з надією дивитися на свій проєкт і чекають, щоб нарешті отримати звідти бажані дивіденди. Проте ті дивіденди, які проєкт, тобто дитина, не може їм запропонувати на сьогодні, викликають у батьків розчарування: «Я в тебе інвестую більше / усе, що в мене є, заганяю себе в борги (емоційні й фізичні) чи навіть у банкрутство, аби ти жив(-ла) краще, тішив(-ла) мене в старості» тощо. Починається хвиля звинувачень, що спричиняє в дитини почуття провини, прагнення відсторонитися від батьків чи, навпаки, понад усе виправдати їхні сподівання всупереч власним бажанням.

Така сама історія може статися з батьками, які не досягли особливих успіхів у житті та вважають, що дитина має закрити їхню особисту нереалізованість своїми досягненнями, визнанням.
Як не стати такими батьками? Основне правило ― усвідомити, що ваша дитина — не ваш проєкт. Ваш проєкт — це ви! Вкладайте в себе, шукайте свої таланти, латайте свої «психологічні діри», лікуйте їх. Не намагайтеся розв’язати ці проблеми, використовуючи дитину. Вона самостійно обере власний шлях, коли зможе та вважатиме за потрібне.
Що ж тоді робити батькам? Піклуватися про свою дитину та допомагати їй зрозуміти себе. Проте насамперед ви самі маєте пізнати себе, свої потреби й цілі, навчитися їх реалізовувати та досягати. Лише тоді ви можете бути ПОРЯД з дитиною в її особистому пошуку своїх бажань.
Коли ви берете на себе головну роль і вказуєте, як і що треба робити, що дитині більше підходить, — отже, вважаєте її неспроможною приймати рішення. Ви транслюєте це їй своєю надмірною «розумністю», бо ви — дорослий і тому нібито знаєте краще. Проте знаєте ви лише на сьогодні, у цьому конкретному випадку, а завтра ваші дані можуть виявитися застарілими й недоречними. Дитині, надалі дорослій людині, потрібно буде спиратися на себе, брати відповідальність, особисто розв’язувати питання в ситуаціях, про які вам зараз нічого не відомо, адже обставини й можливості будуть іншими. Уявіть, що ваша доросла дитина житиме з відчуттям власної неспроможності, яке ви заклали в ній ще змалку. 

Зверніть увагу, якщо ви:
- не запитуєте в дитини про її думку, бо вважаєте, що знаєте краще («що там вона розуміє»);
- запитуєте в дитини, але все одно робите по-своєму («бо нічого тямущого дитина не сказала»);
- сфокусували своє життя на досягненнях дитини, а не на власних («ми виграли турнір», «ми вступили до інституту», «ми одружилися», «у нас народилася дитина» замість «мій син виграв турнір», «моя дочка вступила до інституту», «мої діти одружилися», «у мене народилася онучка» тощо);
- починаєте очікувати від дитини результату її діяльності, сварите за неуспіхи, а не підтримуєте в разі зіткнення з невдачею та не допомагаєте винести з цього життєвий досвід;
- говорите: «Мені вже запізно, нічого не потрібно, аби лише діти…»;
- втратили цікавість до особистого (професійного, творчого) життя та повністю зосередилися на житті дитини;
- звинувачуєте дитину у витратах на неї, її хобі.

Це та інше є тривожними сигналами вашого дисбалансу у стосунках з дитиною.
Керуючись основами вікової психології та спираючись на індивідуальні особливості дитини, кожен з батьків має створити свою унікальну систему підтримки дитини в її розвитку та становленні. Ця система має бути побудована від максимальної, майже тотальної турботи та прийняття рішень в інтересах дитини до зменшення своїх повноважень і передання відповідальності самій дитині за її власне життя. Саме на цьому шляху варто закласти правильні цінності та критерії прийняття рішень, аналізу ситуації, проживання досвіду розчарувань і винесення з них висновків на майбутнє.

Дитина має бачити щасливих батьків, які подають їй приклад життя. Не нехтуйте своїми інтересами, бажаннями, хобі, цілями. Станьте для дитини успішним проєктом самих себе! Діти навчаються не на словах, а наслідуючи поведінку. Покажіть зразок, на який ваша дитина за потреби зможе спиратися під час конструювання та побудови власного успішного проєкту!

Тетяна Гніда — практикуюча психологиня, тренерка та експертка міжнародних освітніх проектів, PhD, авторка науково-методичних посібників та практикумів.

Посилання на профіль авторки у інстаграмі https://www.instagram.com/tatianagnedaia/

Книги, які можуть стати в пригоді:

Батьки 24/7. Як зберегти здоровий глузд

Дуже багато книг написано про те, як батьки впливають на дитину, як її правильно виховувати. Але практично немає книг про те, як батьківство відбивається на дорослих людях. Ця книга саме про це.
Навіть найвідповідальніші батьки не можуть підготуватися до змін у їхньому житті після народження малюка.
Як вижити фізично і морально? Як розуміти свої нові емоції? Як протистояти тиску суспільства, гонитві за примарною «ідеальністю» мам з інстаграму? Як просити про допомогу, коли втомилися, і не відчувати провини?

Дитина зводить мене з розуму! Зберігаємо спокій у вік вередувань та впертості. 6–11 років

У віці від 6 до 11 років діти бувають неорганізованими, неуважними, незібраними, природженими брехунами, недружелюбними, невихованими... Вони погано поводяться в школі, у них нервові розлади. Авторка наголошує: такою поведінкою діти благають про допомогу. Що ми робимо не так? Як допомогти дитині? Як запобігти непорозумінням, нервовим розладам, позбутися чварів і криків у домі? Про це і багато іншого у цій книжці. Криза 3-х років уже позаду, а до підліткового віку ще далеко. Саме так уважають батьки дітей віком 6-11 років. Насправді ж це — період «емоційних гойдалок»: гостру потребу уваги та обіймів змінює агресія через надмірну опіку. Дитина може брехати, бути незібраною, невпевненою, нервовою.

Це не спроба звести нас із зрозуму, а благання про допомогу. Ця книга допоможе вам розуміти та чути дитину, розв’язувати конфліктні ситуації без криків та покарань. Отже, попрацюєте із власними емоціями, щоб легше проходити крізь найбільші хвилі вередувань та впертості дитини.

Ми більше не розуміємо одне одного! Долаємо період грюкання дверима. 12—17 років

Підлітки 12—17 років переживають найглибшу в їхньому житті кризу, спричинену надзвичайно складними трансформаціями, що відбуваються у мозку і тілі. Через це вони часто стають «некерованими», агресивними, замкненими у собі. А ще залежність від ґаджетів, цькування в соціальних мережах і гіперактивність, нервові напади й анорексія, перше кохання і секс, алкоголь, радикальність і нерозсудливість — невелика частина проблем, досліджених авторкою у цій книжці.

Як батькам діяти у цьому суцільному цунамі з емоцій та необачних дій? Яка суперсила батьків здатна допомогти дитині пройти цей непростий етап життя? Чого насправді потребує підліток?  Ви навчитеся розуміти, чути, розв’язувати конфліктні ситуації без криків та покарань. Навчитеся керувати перш за все власними емоціями, щоб зберегти близькі стосунки з дитиною.

Я підліток. Відверта розмова з батьками

Ця книга — звернення підлітка до своїх батьків із запрошенням вивчити його внутрішній світ, спосіб думок, логіку вчинків. У книзі є пояснення, ЧОМУ підліток так поводиться, і запропоновано рекомендації батькам, ЯК їм вчинити і ЩО робити, щоб допомогти своїй дитині впоратися із труднощами дорослішання та віковими особливостями розвитку.
Мета книги — дати батькам можливість через розуміння та усвідомлення утвердитися в любові та відчутті близькості зі своїм цікавим підлітком. Авторка книги — психолог-практик. Працює з дітьми, підлітками, дорослими, надаючи послуги індивідуальної та сімейної терапії.

У книзі є пояснення, ЧОМУ підліток так поводиться, і запропоновано рекомендації батькам, ЯК їм вчинити і ЩО робити. Ця книга є спробою відкрити батькам незрозумілий і важкий світ підлітка, аби допомогти досягти взаєморозуміння та налагодити зв'язок із дитиною.

Самостійна дитина. Як навчити дітей упорядковувати власне життя

Надто любите свою дитину й тому не сварите її через домашку? Ваша дитина має проблеми з навчанням, синдром дефіциту уваги, страждає на гіперактивність або розлади аутистичного спектру? Намагаєтеся навчити чадо самоконтролю, але марно? Добре, що є ця книжка, бо ви мали б багато клопоту та дитячих сліз! Автори розповідають, як батьки можуть допомогти своїм дітям уникнути стресу й не опустити руки. Їхні поради допоможуть дитині стати самостійною та підійти до межі дорослого життя (перед вступом до коледжу чи університету) з багажем необхідних знань та навичок.

Усі історії, наведені в цій книжці, цілком реальні. Це історії дітей, батьків і педагогів, з якими авторам доводилося працювати протягом минулих років. Застосування наведених у книжці методик допоможе вашій дитині навчитися самостійності без істерик, ультиматумів та батьківського пресингу.

Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань

Памперси викривляють дитячі ніжки, а годування груддю у громадському місці неприпустиме. Постійно перебуваєте з дитиною вдома — подаєте їй поганий приклад. Або ж навпаки: ви весь час на роботі — не любите свою дитину. Так багато експертів радять,як виховувати дітей, а що на практиці? Стрес, дитячі сльози, істерики та батьківські ультиматуми. Виховання дітей — це не змагання. Годі намагатися досягти ефемерних результатів. Дослухайтеся до своєї інтуїції та припиніть картати себе за божевільні, нав’язані
коучами та «знавцями з виховання» внутрішні конфлікти. Адже якщо щасливі батьки, то й діти щасливі. І жодного марафону наввипередки.

Батьківство — це приємна прогулянка!

Тримайтесь за своїх дітей

Ця книга, написана доктором Гордоном Ньюфелдом і Габором Мате, розповідає про ключову роль стосунків між дітьми та тими, хто несе за них відповідальність, а також про руйнівний вплив конкуруючих прив’язаностей із однолітками в сучасному суспільстві. Однак це набагато більше, ніж книга про орієнтацію на однолітків: мова йде про батьківство з урахуванням відносин. Ця книга повертає батькам їхню природну інтуїцію, протистоїть таким руйнівним методам як тайм-аути і використання значимих для дитини речей проти неї.

Пропонуючи ефективні стратегії збереження та відновлення відносин дитини з батьками, ця книга пропонує нові природні альтернативи сучасним надуманим методам контролю поведінки. Зміст книги відгукнеться батькам дітей будь-якого віку, починаючи від немовлят і закінчуючи дорослими дітьми. Читачі часто зауважують, скільки труднощів і плутанини вони могли б уникнути, якби цей матеріал був їм доступний із самого початку.

Переглянути більше книжок можна тут!