Успешные и амбициозные люди привыкли быть отличниками во всем. Став родителями, они переносят свои социальные, профессиональные и финансовые достижения на новый, очередной, проект – своего ребенка. Этот проект является их продолжением, и потому, как они считают, тоже должен быть успешным.
Родители инвестируют в ребенка весь свой потенциал, время, возможности, финансы. А когда ресурсы иссякают, родители начинают с надеждой смотреть на свой проект и ждут, чтобы наконец получить оттуда желаемые дивиденды. Однако те дивиденды, которые проект, то есть ребенок, не может им предложить на сегодняшний день, вызывают у родителей разочарование: «Я у тебя инвестирую больше / все, что у меня есть, загоняю себя в долги (эмоциональные и физические) или даже в банкротство, чтобы ты жил(а) лучше, радовал(а) меня в старости» и т.д. Начинается волна обвинений, что вызывает у ребенка чувство вины, стремление отстраниться от родителей или, наоборот, превыше всего оправдать их надежды вопреки собственным желаниям.

Такая же история может произойти с родителями, которые не достигли особых успехов в жизни и считают, что ребенок должен закрыть их нереализуемость своими достижениями, признанием.
Как не стать такими родителями? Основное правило – осознать, что ваш ребенок – не ваш проект. Ваш проект – это вы! Вкладывайте в себя, ищите свои таланты, латайте свои «психологические дыры», лечите их. Не пытайтесь решить эти проблемы с помощью ребенка. Он самостоятельно выберет свой путь, когда сможет и сочтет нужным.
Что же делать тогда родителям? Заботиться о своем ребенке и помогать ему понять себя. Однако прежде всего вы сами должны познать себя, свои потребности и цели, научиться их реализовывать и достигать. Только тогда вы можете быть РЯДОМ с ребенком в его личном поиске своих желаний.
Когда вы берете на себя главную роль и указываете, как и что нужно делать, что ребенку больше подходит, значит, считаете его неспособным принимать решения. Вы транслируете это ей своей чрезмерной «умностью», потому что вы взрослый и потому якобы знаете лучше. Однако знаете вы только сегодня, в данном конкретном случае, а завтра ваши данные могут оказаться устаревшими и неуместными. Ребенку, дальше взрослому человеку, нужно будет опираться на себя, брать ответственность, лично решать вопросы в ситуациях, о которых вам сейчас ничего неизвестно, ведь обстоятельства и возможности будут другими. Представьте, что ваш взрослый ребенок будет жить с чувством собственной несостоятельности, которое вы заложили в ней еще с детства.
Обратите внимание, если вы:
- не спрашиваете ребенка о его мнении, потому что считаете, что знаете лучше («что там он понимает»);
- спрашиваете ребенка, но все равно делаете по-своему («потому что ничего толкового ребенок не сказал»);
- сфокусировали свою жизнь на достижениях ребенка, а не на собственных («мы выиграли турнир», «мы поступили в институт», «мы поженились», «у нас родился ребенок» вместо «мой сын выиграл турнир», «моя дочь поступила в институт», «мои дети поженились», «у меня родилась внучка» и т.п.);
- начинаете ожидать от ребенка результата его деятельности, ругаете за неуспехи, а не поддерживаете в случае столкновения с неудачей и не помогаете вынести из этого жизненный опыт;
- говорите: «Мне уже поздно, ничего не нужно, лишь бы дети…»;
- потеряли интерес к личной (профессиональной, творческой) жизни и полностью сосредоточились на жизни ребенка;
- вините ребенка в расходах на него, его хобби.
Это и другое является тревожным сигналом вашего дисбаланса в отношениях с ребенком.
Руководствуясь основами возрастной психологии и опираясь на индивидуальные особенности ребенка, каждый родитель должен создать свою уникальную систему поддержки ребенка в ее развитии и становлении. Эта система должна быть построена от максимальной, почти тотальной заботы и принятия решений в интересах ребенка к уменьшению своих полномочий и передаче ответственности самому ребенку за его собственную жизнь. Именно на этом пути следует заложить правильные ценности и критерии принятия решений, анализа ситуации, проживания опыта разочарований и вынесения выводов на будущее.
Ребенок должен видеть счастливых родителей, которые подают ему пример жизни. Не пренебрегайте своими интересами, желаниями, хобби, целями. Станьте для ребенка успешным проектом самих себя! Дети учатся не на словах, а следуя поведению. Покажите образец, на который ваш ребенок при необходимости сможет опираться при конструировании и построении собственного успешного проекта!

Татьяна Гнидая — практикующая психологиня, тренер и эксперт международных образовательных проектов, PhD, автор научно-методических пособий и практикумов.

Ссылка на профиль автора в инстаграмме https://www.instagram.com/tatianagnedaia/

Книги, которые могут пригодиться:

Батьки 24/7. Як зберегти здоровий глузд

Дуже багато книг написано про те, як батьки впливають на дитину, як її правильно виховувати. Але практично немає книг про те, як батьківство відбивається на дорослих людях. Ця книга саме про це.
Навіть найвідповідальніші батьки не можуть підготуватися до змін у їхньому житті після народження малюка.
Як вижити фізично і морально? Як розуміти свої нові емоції? Як протистояти тиску суспільства, гонитві за примарною «ідеальністю» мам з інстаграму? Як просити про допомогу, коли втомилися, і не відчувати провини?

Дитина зводить мене з розуму! Зберігаємо спокій у вік вередувань та впертості. 6–11 років

У віці від 6 до 11 років діти бувають неорганізованими, неуважними, незібраними, природженими брехунами, недружелюбними, невихованими... Вони погано поводяться в школі, у них нервові розлади. Авторка наголошує: такою поведінкою діти благають про допомогу. Що ми робимо не так? Як допомогти дитині? Як запобігти непорозумінням, нервовим розладам, позбутися чварів і криків у домі? Про це і багато іншого у цій книжці. Криза 3-х років уже позаду, а до підліткового віку ще далеко. Саме так уважають батьки дітей віком 6-11 років. Насправді ж це — період «емоційних гойдалок»: гостру потребу уваги та обіймів змінює агресія через надмірну опіку. Дитина може брехати, бути незібраною, невпевненою, нервовою.

Це не спроба звести нас із зрозуму, а благання про допомогу. Ця книга допоможе вам розуміти та чути дитину, розв’язувати конфліктні ситуації без криків та покарань. Отже, попрацюєте із власними емоціями, щоб легше проходити крізь найбільші хвилі вередувань та впертості дитини.

Ми більше не розуміємо одне одного! Долаємо період грюкання дверима. 12—17 років

Підлітки 12—17 років переживають найглибшу в їхньому житті кризу, спричинену надзвичайно складними трансформаціями, що відбуваються у мозку і тілі. Через це вони часто стають «некерованими», агресивними, замкненими у собі. А ще залежність від ґаджетів, цькування в соціальних мережах і гіперактивність, нервові напади й анорексія, перше кохання і секс, алкоголь, радикальність і нерозсудливість — невелика частина проблем, досліджених авторкою у цій книжці.

Як батькам діяти у цьому суцільному цунамі з емоцій та необачних дій? Яка суперсила батьків здатна допомогти дитині пройти цей непростий етап життя? Чого насправді потребує підліток?  Ви навчитеся розуміти, чути, розв’язувати конфліктні ситуації без криків та покарань. Навчитеся керувати перш за все власними емоціями, щоб зберегти близькі стосунки з дитиною.

Я підліток. Відверта розмова з батьками

Ця книга — звернення підлітка до своїх батьків із запрошенням вивчити його внутрішній світ, спосіб думок, логіку вчинків. У книзі є пояснення, ЧОМУ підліток так поводиться, і запропоновано рекомендації батькам, ЯК їм вчинити і ЩО робити, щоб допомогти своїй дитині впоратися із труднощами дорослішання та віковими особливостями розвитку.
Мета книги — дати батькам можливість через розуміння та усвідомлення утвердитися в любові та відчутті близькості зі своїм цікавим підлітком. Авторка книги — психолог-практик. Працює з дітьми, підлітками, дорослими, надаючи послуги індивідуальної та сімейної терапії.

У книзі є пояснення, ЧОМУ підліток так поводиться, і запропоновано рекомендації батькам, ЯК їм вчинити і ЩО робити. Ця книга є спробою відкрити батькам незрозумілий і важкий світ підлітка, аби допомогти досягти взаєморозуміння та налагодити зв'язок із дитиною.

Самостійна дитина. Як навчити дітей упорядковувати власне життя

Надто любите свою дитину й тому не сварите її через домашку? Ваша дитина має проблеми з навчанням, синдром дефіциту уваги, страждає на гіперактивність або розлади аутистичного спектру? Намагаєтеся навчити чадо самоконтролю, але марно? Добре, що є ця книжка, бо ви мали б багато клопоту та дитячих сліз! Автори розповідають, як батьки можуть допомогти своїм дітям уникнути стресу й не опустити руки. Їхні поради допоможуть дитині стати самостійною та підійти до межі дорослого життя (перед вступом до коледжу чи університету) з багажем необхідних знань та навичок.

Усі історії, наведені в цій книжці, цілком реальні. Це історії дітей, батьків і педагогів, з якими авторам доводилося працювати протягом минулих років. Застосування наведених у книжці методик допоможе вашій дитині навчитися самостійності без істерик, ультиматумів та батьківського пресингу.

Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань

Памперси викривляють дитячі ніжки, а годування груддю у громадському місці неприпустиме. Постійно перебуваєте з дитиною вдома — подаєте їй поганий приклад. Або ж навпаки: ви весь час на роботі — не любите свою дитину. Так багато експертів радять,як виховувати дітей, а що на практиці? Стрес, дитячі сльози, істерики та батьківські ультиматуми. Виховання дітей — це не змагання. Годі намагатися досягти ефемерних результатів. Дослухайтеся до своєї інтуїції та припиніть картати себе за божевільні, нав’язані
коучами та «знавцями з виховання» внутрішні конфлікти. Адже якщо щасливі батьки, то й діти щасливі. І жодного марафону наввипередки.

Батьківство — це приємна прогулянка!

Тримайтесь за своїх дітей

Ця книга, написана доктором Гордоном Ньюфелдом і Габором Мате, розповідає про ключову роль стосунків між дітьми та тими, хто несе за них відповідальність, а також про руйнівний вплив конкуруючих прив’язаностей із однолітками в сучасному суспільстві. Однак це набагато більше, ніж книга про орієнтацію на однолітків: мова йде про батьківство з урахуванням відносин. Ця книга повертає батькам їхню природну інтуїцію, протистоїть таким руйнівним методам як тайм-аути і використання значимих для дитини речей проти неї.

Пропонуючи ефективні стратегії збереження та відновлення відносин дитини з батьками, ця книга пропонує нові природні альтернативи сучасним надуманим методам контролю поведінки. Зміст книги відгукнеться батькам дітей будь-якого віку, починаючи від немовлят і закінчуючи дорослими дітьми. Читачі часто зауважують, скільки труднощів і плутанини вони могли б уникнути, якби цей матеріал був їм доступний із самого початку.

Просмотреть больше книг можно тут!