(067) 546 53 73
Ролі батька і матері почесні та відповідальні, але іноді батьки не готові до високого рівня відповідальності, і шана їх не надихає. Тоді вони відчувають певні труднощі із самими собою, організацією свого життя та з виконанням тієї самої почесної ролі. Як тоді батькам зберегти своє психічне здоров’я? Сьогодні поговоримо саме про це.
Під час війни деякі батьки обирають стратегію «Я страждаю, і дитині корисно». Таким людям навряд чи допоможе ця стаття. Їм, імовірніше, потрібен індивідуальний прийом у психотерапевта, на який вони навряд чи запишуться. Тому допомагатимемо тим, чиї серце і розум відкриті.
Моє основне посилання полягає в наступному: дитина залежить від батьків, і саме батьки відповідальні за дитину. Тут ми наголошуємо на слові «відповідальні». Щоб брати відповідальність за іншу людину, дорослий за логікою вже має бути відповідальним за себе. Значить, він уже навчився і достатньо практикував самостійне щасливе життя.
Протилежний варіант — якщо людина «завела» сім’ю, щоб вона відповідала за її щастя та привнесла до її життя те, чого там катастрофічно не вистачає. Багато хто добре пам’ятає фразу «Діти нас не слухають — вони на нас дивляться». Дитина йтиме за дорослим, якщо бачитиме у ньому адекватну домінантну особу (з погляду нейробіології).
Чи готові ви взяти відповідальність за своє психічне здоров’я? Якщо ваша відповідь «ні», то далі читати немає сенсу. Вам — в індивідуальну роботу з дорощування вашої дорослої частини, бо ви поки що в дитячій позиції. Якщо ваша відповідь «так», то давайте розбирати основи психічного здоров’я.
Назвати батьків психічно здоровими можна не лише за відсутність психічних розладів та захворювань (хоча це вже чудово), а й за реалізацію своїх здібностей, уміння протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у своє співтовариство, жити у стані благополуччя.
Як стати такими? Потрібен ресурс, енергія, щось заряджаюче. Зазвичай, це щось приємне.
Аналізуємо час на себе
Що у вашому щоденному розкладі заплановано для вас? Саме для вас, а не те, що таким здається. У цьому є велика різниця. Або ви йдете на манікюр, щоб милуватися своїми нігтями, або доглянуті нігті — це складова вашої успішної презентації іншим людям. Або ви п’єте каву тому, що це популярно, її скрізь продають, або тому, що голодні, а більше поряд нічого немає, або щоб виставити в інстаграм фоточку... Або це справді ваш вибір — ви насолоджуєтеся ароматом, вас бадьорить смак, ви не відчуваєте сонливість або виснаження після цього напою.
Чи є у вас час задуматися про свої потреби та бажання?
Ми живемо на турбулентній швидкості, у постійному стресовому стані, у вічній гонці. У таких умовах немає часу думати, є час лише діяти. Ми частіше обираємо скористатися готовою відповіддю, чиєюсь порадою замість того, щоб приділити увагу розумінню себе.
Якщо на цей стан ще й нашаровується дитина з її потребами, почуттями і неконтрольованими емоціями, то це вже передоз. Єдина реакція, яка виникає у батьків у такій ситуації, — вимкнути джерело роздратування чи віддалитися від нього. Дуже природна реакція, адже дитина стає джерелом додаткового стресу. А оскільки це єдине підконтрольне нам джерело, почати ми вирішуємо з нього. «Замовкни!», «Іди!», «Відчепись!» — це вербальні форми припинити вплив подразника. Якщо це не допомагає, то батьки переходять до загроз: «Я тебе покараю», «Віддам», «Вижену», «Ти в мене отримаєш!» (покарання) або «Не отримаєш тоді нічого!» (форма позбавлення).
Тож прислухайтеся до себе. Що вам потрібно для виживання, життя, радості, щастя? Саме вам! Якщо відповідь не приходить одразу, дайте собі час. Почніть із малого. Який напій вас порадує зараз? Впевнені, що саме цей? Якщо ваш вибір — алкоголь, то є великі підозри, що радості у вашому житті замало, і уникнення сірої реальності — це ваш актуальний рівень щастя. Але це не точно ;)
Пропоную вам запланувати у своєму щоденному розкладі (так, я вірю, ви зможете скласти розклад дня і внести в нього пункти про себе та своє психічне здоров’я) кілька приємностей — дій, що наповнюють вас. Це можуть бути як швидко доступні експрес-приємності (улюблена шоколадка, чай під час читання книги), так і спеціально організовані (купити букет квітів, покататися на атракціонах). Це є наш ресурс. Ми отримуємо сили та енергію від приємного.
А тепер, коли ви вже маєте енергію, можна поговорити про дорослу позицію.
Доросла позиція дорослого
У дитинстві багато хто хотів стати дорослим: робити, що заманеться, командувати, керувати своїм життям. Наразі таку можливість надано. Але схоже, командувати та керувати своїм життям не так уже й просто. Може, доросла людина, як і раніше, від когось залежить? Як же так, тепер від кого?
І тут виявляється, що дорослий повинен заробляти собі на життя, а потім ще й не лише на своє. Дорослий повинен.
Дорослим бути класно, якщо ви вмієте ним бути. Якщо ж ви тепер живете у дорослому тілі з мисленням дитини, то життя може здаватися не таким вже й райдужним.
Дитяча позиція відображає наші бажання та оперує поняттям «хочу». Дитячі «хочу» задовольняються дорослими «можу». Якщо ви можете задовольнити свої власні потреби та бажання, то ви у дорослій позиції. Доросла позиція завжди у категорії «можу». Дорослий може також впоратися з усілякими «треба», не ущемляючи при цьому своє «хочу». У тому випадку, якщо ви не можете, але дуже хочете, ви шукатимете можливості. Якщо ж ваш принцип «Що я можу з цим вдіяти», «Мені ніхто не допоможе» — це дитяча позиція, і вам ще рости і рости. Саме тому варто навчитися дарувати букети квітів собі, якщо вам цього хочеться, а не кидати натяки у бік чоловіка місяцями. А якщо вам потрібен не букет, а увага, про це можна сказати, або організувати собі самостійно! Якщо ж у цьому місці у вас виникає протест на мої слова, на кшталт «Що ж я тепер сама собі все робитиму?», то я уточню: а хто відповідальний за ваше здоров’я та щастя? Якщо ви зумієте зробити щасливою себе, то й інших навчите.
Професор Тодд Кешдан виділив основні компоненти людського щастя (внутрішню гармонію):
• жити сьогоденням;
• приділяти час своєму тілу, любити та піклуватися про нього;
• дорожити своїми стосунками;
• займатися улюбленою справою;
• мати живий інтерес до світу, людей;
• дбати про оточуючих.
Згадуємо приємне з минулого, віримо у світле майбутнє і починаємо схоплювати, опановувати, приборкувати частки та миті сьогодення та отримувати від цього задоволення.
Як зберегти психічне здоров’я дитини? Відповідь очевидна: бути психічно здоровими та щасливими батьками!
Розподіліть пріоритети в житті на ваш розсуд. Візьміть за зразок сім’ї, які за тієї ж кількості часу примудряються бути щасливими. Або зверніться за консультацією до тих, кому довіряєте: авторитетних людей, експертів своєї справи. Візьміть відповідальність за своє щастя у свої руки, тоді ви зможете навчити дитину брати відповідальність на себе. Будьте щасливими!
Здоров’я вам фізичного та психічного!
Тетяна Гніда — практикуюча психологиня, тренерка та експертка міжнародних освітніх проектів, PhD, старша наукова співробітниця лабораторії прикладної психології освіти Науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Національної академії педагогічних наук України.
Посилання на профіль авторки у інстаграмі https://www.instagram.com/tatianagnedaia/
Книги, які можуть стати в пригоді:
Як не збожеволіти від батьківства
Ця книжка допоможе знайти відповіді на найпоширеніші запитання, які виникають перед відповідальними батьками: як провести час із дитиною максимально корисно, як чути й розуміти її проблеми, допомогти у школі, дбати про здоров’я й безпеку, як «підсадити» дітей на книжки, а також як самим лишатися спокійними у вирі постійних переживань і страхів, батьківських чатів, підліткових бунтів та прагнень бути суперсучасними батьками.
Книжка відомої сімейної психологині Людмили Петрановської, авторки бестселерів «Що робити, коли...» і «Таємна опора...» відповідає на одвічні запитання батьків про особливості виховання дітей. Дуже часто виявляється, що саме незгоди у взаєминах змушують дитину поводитися не найкращим чином, а батьків - дратуватись і вдаватись у відчай. Дорослі не розуміють потреб і захоплень власних дітей, а діти не слухаються, нехтують правилами і брешуть. Експертка у сфері виховання допоможе знайти з дитиною спільну мову, розв'язати конфліктні ситуації, зберегти терпіння та віднайти розуміння й мир у сім"ї.
У швидкому та неспокійному сучасному світі усім нам було б корисно трошки збавити темп та приділити хоч невелику частку уваги собі. Викладені методи розслаблення тіла й розуму, прийоми боротьби зі стресами й внутрішньою напругою стануть вам у нагоді на шляху до спокою й душевної рівноваги. Безліч корисних порад, цікавих ідей і дієвих заходів, які зібрані в книжці «Як бути спокійним», допоможуть відчути себе підготовленим до зустрічі зі світом, повним різних несподіванок.
(не)Щасливе батьківство. Чесна книга про виховання дітей
Бути батьками, безперечно, важко. Нас не вчать у школі, як ростити дітей та як у процесі виховання не наробити помилок і не завдати дітям психологічних травм. З покоління в покоління ми передаємо дітям ту модель батьківської поведінки, яку спостерігали самі, проте часто вона буває непродуктивною. Настав час виправити це. Ця книжка допоможе побудувати батьківсько-дитячі стосунки, засновані на взаємодії й повазі. Ви дізнаєтеся, як зберігати спокій і не зриватися на крик у найскладніші моменти свого батьківства. Діти потребують емпатичного, врівноваженого дорослого, який перебуває поряд навіть у найнапруженіші моменти, а відтак вони зростають здоровими особистостями й передають нову модель батьківства своїм дітям. Тож спробуйте змінитися не лише задля своїх дітей, а й для наступних поколінь.
Дитино, (не) плач! Батькам про дитячі сльози
Навіщо людям сльози? Чому плачуть немовлята, дошкільнята, молодші школярі й підлітки? Чим спричинений дитячий плач? Чи завжди слід заспокоювати дитину, якщо вона плаче? Як допомогти їй пережити горе? Чи має право плакати «справжній чоловік»? І взагалі, плакати шкідливо або корисно? Відповіді на нагальні батьківські запитання ви знайдете в цій книзі. А також ознайомитеся із психологічними практиками, аналізом ситуацій з досвіду батьків і простими алгоритмами дій у складних ситуаціях, пов’язаних з дитячими сльозами. Ми плачемо від щастя, горя, розпачу, фізичного болю та внутрішніх збудників, які не завжди відомі загалу. Сльози — це видимий айсберг, основа якого криється десь глибоко в океані душі. Завдання цієї книги — допомогти батькам правильно розшифровувати причини дитячих сліз, до того ж робити це легко в будь-якому віці дитини — від народження до старшого підліткового періоду.
У віці від 6 до 11 років діти бувають неорганізованими, неуважними, незібраними, природженими брехунами, недружелюбними, невихованими... Вони погано поводяться в школі, у них нервові розлади. Авторка наголошує: такою поведінкою діти благають про допомогу. Що ми робимо не так? Як допомогти дитині? Як запобігти непорозумінням, нервовим розладам, позбутися чварів і криків у домі? Про це і багато іншого у цій книжці. Криза 3-х років уже позаду, а до підліткового віку ще далеко. Саме так уважають батьки дітей віком 6-11 років. Насправді ж це — період “емоційних гойдалок”: гостру потребу уваги та обіймів змінює агресія через надмірну опіку. Дитина може брехати, бути незібраною, невпевненою, нервовою. Це не спроба звести нас із зрозуму, а благання про допомогу. Ця книга допоможе вам розуміти та чути дитину, розв’язувати конфліктні ситуації без криків та покарань. Отже, попрацюєте із власними емоціями, щоб легше проходити крізь найбільші хвилі вередувань та впертості дитини.
Щемка, зворушлива й багатогранна книжка Надійки Гербіш «Яблука війни» порушує одразу кілька важливих і водночас нелегких тем — вимушеної еміграції, поразки у визвольній війні, посттравматичного розладу, стосунків у сім’ї й того, як дитина переживає негаразди в родині. Попри серйозність проблематики, письменниці вдається створити відчуття домашнього затишку, тепла й очікування змін на краще, які неодмінно прийдуть. Читаючи, відчуєте, як емоції змінюватимуть одна одну — від розчулення до суму, від легкої посмішки до радості. Не дивуйтеся такому широкому їх спектру — авторка справді тонко відчуває людей і, ворушачи ниточками слів, поціляє у саме серце.
Переглянути більше книжок можна тут!
