Василь Семенович Стус (1938 -1985) — український поет, перекладач, журналіст, активний учасник дисидентського руху в Україні. За його політичні переконання його твори були заборонені радянським режимом, і він провів 13 років у в’язниці до самої смерті в Пермі-36 — тоді радянському трудовому таборі для політичних в’язнів, згодом Музей історії політичних репресій — з 4.09.1985 р. оголосив голодування. В 2005 р. Президент України В.Ющенко присвоїв йому найвище державне звання — Герой України, посмертно. Стус вважається одним із найвидатніших українських поетів.
З українською мовою та поезією Василь вперше познайомився від матері, яка співала йому українські народні пісні. Після середньої школи Василь Стус вступив на факультет історії та літератури Сталінського педагогічного інституту (нині Донецький університет). У 1959 році закінчив інститут з відзнакою. Переклав українською мовою понад сто віршів Йоганна Вольфганга та Райнера Марії Рільке. Оригінали його перекладів пізніше були конфісковані КДБ і втрачені.
У 1965 році він подав у видавництво свою першу книгу «Круговерть», але її було відхилено через невідповідність радянській ідеології та художньому стилю. Його наступну книгу поезій «Зимові дерева» також відхилили, незважаючи на позитивні відгуки поета Івана Драча та критика Євгена Адельгейма. У 1970 році книга була видана в Бельгії.
12 січня 1972 року Стуса заарештували за «антирадянську агітацію і пропаганду». Відбував п'ять років таборів, два роки заслання в Магаданській області. У серпні 1979 року, відбувши термін покарання, повернувся до Києва, працював на ливарному заводі. Виступив на захист членів Української Гельсінської групи (УГГ). Сам Стус вступив до УГГ у жовтні 1979 року.