Самознищення Європи: імміграція, ідентичність, іслам

Бурхливі дискусії, критика з боку «ліберальних» ЗМІ, звинувачення в ісламофобії та статус міжнародного бестселера — саме такий резонанс викликала книжка провідного британського інтелектуала Дуґласа Мюррея. Сьогодні тези автора стають дедалі переконливішими, а прогнози вражають точністю.

Книжка містить ретельний огляд масової імміграції мусульман до Європи із Близького Сходу та Африки: передумов, розвитку, соціальних наслідків та кульмінації у формі політичного радикалізму й тероризму, які стали звичним явищем. Водночас Мюррей показує, як криза ідентичності, зменшення кількості християн, гіпертрофоване почуття провини серед громадян європейських країн, слабкість і безвідповідальність еліт створюють ідейний вакуум, який заповнюють наративи нових завойовників.

Насичена фактами й цифрами, книжка буде корисною всім, хто цікавиться європейською політикою, демографією, протистоянням світових релігій та ідеологій, проблемами мультикультуралізму, міграції та майбутнім Європи.

Обкладинка до книги є алюзією на знамениту картину «Танок» (La Danse) французького живописця Анрі Матісса. Ця робота була створена художником незадовго до Першої світової війни і викликала величезний скандал у Парижі. Матісс не тільки поривав з класичними на той час формами мистецтва, диким танцем і незвичним поєднанням спокійних та агресивних кольорів йому вдалося передати експресію «божевільного» початку ХХ століття. На обкладинці книжки оголені фігури людей в запальному угарі замінені політиками, які в своїх політичних кружляннях пустилися берега, і це має катастрофічні наслідки для Європи та її мешканців.

«Вкрай важлива книжка, зміст якої повинен знати кожен, хто може вплинути на розвиток подій у цей переломний час в історії Європи». Роджер Скрутон, автор книжки «Консерватизм»

«Самознищення Європи» Дуґласа Мюррея — безумовно найсильніша політична книжка року... безстрашна, безкомпромісно правдива і майстерно написана». Девід Секстон, Evening Standard Books of the Year

Цитати з книги:

Про почуття провини серед європейців
«Сучасні європейці, можливо, і не є єдиними у світі людьми з вродженим відчуттям первородного гріха, але видається, що вони потерпають від найгіршого різновиду цього відчуття. Сьогоднішні європейці переконані, що вони самі (без стороннього нагадування) повинні відчувати особливу історичну провину, і то не тільки за війну та Голокост, але й за цілу купу попередніх провин. Серед іншого, йдеться про постійну провину за колоніалізм та расизм».

Про сирійських біженців
«Тоді, як прем’єр Іспанії Маріано Рахой, коментуючи загибель іншого човна з мігрантами у Середземному морі, заявив, що Європа ризикує «втратити довіру, якщо ми не здатні запобігти таким трагічним випадкам», ніхто не казав, що на карті стоїть питання довіри до арабського світу чи Африки. Ба більше, впродовж усієї кризи з сирійськими біженцями практично ніхто не виставляв претензій країнам, що беруть участь у тій громадянській війні (зокрема Ірану, Саудівській Аравії, Катару і Росії), за людську ціну цього конфлікту. Ми не чули загальноєвропейського заклику до Ірану прийняти у себе біженців, як і не бачили жодного тиску на Катар, щоб він узяв до себе свою справедливу частку цих людей».

Про британських мусульман
«Думаєте, лідери Хамасу в Європі живуть під якоюсь загрозою і мусять турбуватися бодай за свою репутацію? Немає жодних підстав так вважати. Навіть групи, випускники яких потім відрізають голови європейцям, тут сприймаються, згідно з їхніми власними словами, як правозахисні організації, націлені на боротьбу з несправедливістю, притаманною нашому расистському і патріархальному суспільству. Саме тому станом на 2015 рік більше британських мусульман воювали за ІДІЛ, ніж у Збройних силах Великої Британії».

Переклад - Тарас Тимо.