Південна Корея стала взірцем «пізньої індустріалізації»: не маючи досвіду в інноваціях, вона перетворила навчання у країн-інноваторів на національну ідею. Уряд свідомо обмежив використання зовнішньої допомоги на купівлю іноземних технологій, новітнього обладнання та цілих заводів «під ключ». Щоб зберегти підтримку держави, корейські компанії мали увійти в галузі машинобудування, суднобудування, електроніки та металургії, хоча раніше займалися пошиттям одягу й очищенням рису. Зусилля себе виправдали, і Корея сама стала інноватором, указуючи шлях для інших країн.
Справжня історія південнокорейських реформ, що має стати путівником для створення українського економічного дива.
Про технологічну незалежність країни:
У Кореї масовий імпорт закордонних ліцензій та технічного супроводу розглядається як засіб досягнення технологічної незалежності і, відповідно, як частина більших зусиль і в державній, і в приватній сферах для уникнення іноземного контролю. Фактично вся індустріалізація відбувалася виключно на базі підприємств, що належали резидентам, а не іноземцям. Корейці замовляли закордонну технічну допомогу, а не запрошували іноземців керувати заводами.
Як працює спіраль економічного розвитку:
Уряд запускає розвиток за допомогою субсидій для викривлення відносних цін, а великий бізнес реалізує цю державну політику. Висока концентрація економіки підтримує високий рівень інвестування, що дає змогу запозичити закордонні технології, досягнути економії на масштабі та розвинути виробництво в невеликому колі компаній, що сприяє навчанню на практиці. Зростання запускає підвищення продуктивності, а вища продуктивність продовжує розвивати виробництво по висхідній спіралі.
Переклад - Ярослав Вішталюк.