Князь Володимир Федорович Одоєвський (1803-1869) був відомим російським письменником, музичним критиком та філософом. За свій стиль та інтерес до фантасмагоричних казок та музичної критики він став відомий як «Російський Гофман» і навіть «Російський Фауст».
Він народився сім'ї князя Федора Сергійовича Одоєвського (1771–1808). Його батько служив ад'ютантом князя Григорія Потьомкіна, потім, 1798 року, вступив на державну службу директором Московського асигнаційного банку. Мати Федора Сергійовича вирізнялася своєю освіченістю; добре знала французьку мову і чудово грала на фортепіано. Частину дитинства Одоєвський провів у свого діда, князя Сергія Івановича Одоєвського, котрий бив у чині полковника.
Здобувши добру освіту в Дворянському училищі Московського університету, Володимир Федорович з 1824 року вів діяльність журналіста як літературний та музичний критик. Разом із В.Кюхельбекером видавав літературний журнал «Мнемозина» у Москві.
У 1826 році Одоєвський переїжджає до Санкт-Петербурга, де одружився з Ольгою Степанівною Ланською. У середині 1830-х років редагував «Сучасник» разом із Олександром Пушкіним. Веде активне творче життя у колі місцевої інтелігенції. 1861 року знову переїжджає до Москви, де й живе до кінця життя.
Під впливом творчості Людвіга Тіка та Новаліса, Володимир Федорович написав ряд казок для дітей (наприклад, «Табакерське містечко»), а також публікуються оповідання для дорослих у фантастичному жанрі («Косморама», «Саламандра»). Твори пройняті невиразною містикою. Багато критиків, оцінюючи літературу 1815-1835 років, вважають, що Одоєвського слід зарахувати до піонерів імпресіоністичного листа в Європі. Найбільш значущою книгою творчості автора стала збірка нарисів і повістей під назвою «Російські ночі», що вийшла 1844 року.