Вахтанг Кіпіані  - український журналіст, історик, громадський журналіст. Найбільш відомий завдяки своїй книзі «Справа Василя Стуса», яка посіла перше місце в «Список 30 знакових книг Незалежності України», складений Українським інститутом книги та Міністерством культури та інформаційної політики України за результатами голосування кваліфікованих виборців у 2021 році. Головний редактор газети «Історична правда» (з вересня 2010 р.), керівник Музею-архіву преси та викладач Українського католицького університету та Національного університету «Києво-Могилянська академія». Лауреат Національної премії Шевченка в галузі журналістики, заслужений журналіст України (з 2005).
Кіпіані народився в 1971 році в Тбілісі, Грузія (тоді частина Радянського Союзу). Закінчив Миколаївський національний університет імені Сухомлинського. З 1990 року, коли почав писати для газети Народного Руху України, працював журналістом в «Україна молода», «Новий канал», «Киевские ведомости», «1+1» (телеканал), «Фокус» головним редактором, «Інтер» (телеканал). головний редактор «Великих Українців, а з 2013 року - ведучий телепрограми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані». З 2010 року Вахтанг Кіпіані читав лекції в Українському Католицькому Університеті у Львові, а потім і в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія».
Кіпіані вивчає історію неофіційної преси в колишньому Радянському Союзі, збираючи приклади місцевих газет у Музеї-архіві преси. Він також досліджує прояви екстремізму в ЗМІ.