Людмила Михайлівна Старицька, у шлюбі Старицька-Черняхівська (нар. 17 (29) серпня 1868, Київ — 1941) — українська письменниця (поетеса, драматург, прозаїк, перекладачка, мемуаристка), громадська діячка українського жіночого руху.

Донька Михайла Старицького, племінниця Миколи Лисенка, сестра Оксани Стешенко і Марії Старицької, дружина Олександра Черняхівського, мати Вероніки Черняхівської.

Ім’я Людмили Старицької-Черняхівської лише нещодавно почало зринати в українському літературному дискурсі. Її прізвище веде до значно відомішого батька — Михайла Старицького, її родину і друзів — Лесю Українку, Миколу Лисенка, Марка Кропивницького — теж знає чи не  кожен... А хто ж така Людмила? Її кроки губляться в гомоні історії, голос слабне за відстанню років. 
Тим часом це жінка, що твердо стояла на ґрунті громадської й літературної діяльности, стала свідком низки драматичних моментів в історії України початку ХХ століття і писала про минуле й тогочасне так правдиво і чуттєво, що від героїв її творів вже з перших сторінок  перехоплює подих.
Досі Людмила Старицька-Черняхівська перебувала в тіні іменитих родичів і друзів. Однак перша книжка серії «Рядки з тіні» не лише відгорне завісу від постаті письменниці, а й  проллє світло на її творчість — художню прозу, спогади про рідних і відгуки життя, як назвала їх сама Людмила.