Українська письменниця, представниця модернізму в літературі Ольга Кобилянська з'явилася на світ 27 листопада 1863 року. Ольга народилася в сім'ї галицької шляхти. Мати письменниці була німкенею, так що з дитинства дівчинка володіла не лише українською, а й німецькою мовою. До слова, свої перші твори Ольга писала також німецькою. У дівчинки було кілька братів, один з яких був непоганим живописцем, а інший - видатним філологом. Більшу частину життя автор провела у Чернівцях. Під час навчання в школі на території Південної Буковини не було україномовних шкіл і дівчинку віддали в німецьку. Особливе значення мав зв'язок Кобилянської з німецьким письменником Якобсоном, з яким дівчина співпрацювала. Під час їхньої спільної праці вона написала рецензію на німецькій мові, присвячену Марку Вовчку, і перевела деякі твори українських письменників. В оточенні Ольги Кобилянської були відомі на той час лідери феміністичного руху, Наталя Кобринська, Августа Кохановська та Софія Окуневська. Під їх впливом Ольга почала писати українською і долучилася до руху за права жінок. Багато жіночих тем виплили на поверхню в книгах письменниці, зокрема у творах «Людина», «Царівна», «Valse melancolique». Кобилянська була близько знайома з Лесею Українкою. Все життя жінки підтримували листування, з якої, на жаль, збереглися переважно листи Лесі.

У відгуках сучасних біографів можна прочитати про точку зору, що дівчат пов'язувала не тільки дружба, а й любов, однак це малоймовірно, якщо брати до уваги факти біографії Лесі Українки. У військовий і післявоєнний період у творчості Кобилянської, зокрема, в її новелістиці, з'явилася морально-етична проблематика. Письменниця померла 21 березня 1942 року. Сьогодні Ольга відома переважно завдяки своїм повістям, хоча вона писала також чудову коротку прози. Серед повістей письменниці варто відзначити «Земля» і «У неділю рано зілля копала».