Людмила Таран — поетка й авторка малої прози, зокрема книжок «Остання жінка, останній чоловік», «Айвенко», «Яблуня».

Народилася 2 березня 1954 р. в смт. Гребінки Київської області.

Закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Вивчала чеську мову у Літній школі слов'янських студій Масарикового університету. Згодом  працювала вчителькою в одній із середніх шкіл м. Києва, провідним науковим працівником Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського, керівником прес-центру Національного університету Києво-Могилянська академія, редактором відділу часопису «Українська культура», оглядачем газети «Вечірній Київ», старшим науковим працівником Українського центру культурних досліджень при Міністерстві культури України.

Член Асоціації українських письменників та Національної спілки письменників України.