Український прозаїк Григорій Квітка-Основ'яненко народився 29 листопада 1778 року. Майже все життя письменника було пов'язане з Харковом, містом, біля якого він народився. У дитинстві Григорій був хворобливим хлопчиком, зміг отримати досить мізерну домашню освіту, однак хлопчик мав доступ до кращих екземплярів світової та української літератури. Родину майбутнього письменника часто відвідував Сковорода. Деякий час Квітка провів на військовій службі, після чого близько 4-ох років провів у монастирі, ведучи напівчернечий спосіб життя. Але, врешті-решт, Квітка покинув Курязький монастир і присвятив себе громадській діяльності і театру. У 1912 році в Харкові виник постійний театр, для якого автор написав кілька п'єс. За ініціативою письменника було створено благодійне товариство, яке зокрема заснувало жіноче навчальний заклад. У період з 1816 до 1821 Григорій Квітка-Основ'яненко виступає одним з редакторів харківського журналу «Український вісник». Там письменник публікує свої розповіді та рецензії. Однак ці твори не отримали відгуків у читачів і не перевидавалися. Квітка публікував твори українською мовою.

У 30-ті роки він створив такі відомі твори, як «Маруся», «Конотопська відьма», «Сватання на Гончарівці». Головним принципом Квітки було писати з натури, орієнтуватися у творчості на живу дійсність. Письменник дуже цікавився побутом та звичаями українського народу. У його творах нерідко можна прочитати докладні описи різних народних обрядів. Українські повісті й п'єси Квітки мали успіх, чого не скажеш про росіян. Петербурзькі критики дуже несхвально відгукувалися про російські повісті Григорія. Письменник помер 20 серпня 1843. Сьогодні його твори вважаються класикою української літератури. Його комедії ставляться на сценах усіх великих українських театрів. Деякі з п'єс Квітки були також екранізовані.