Українська письменниця Галина Василівна Москалець, відома як Галина Пагутяк, народилася в родині вчителів 26 липня 1958 року на Львівщині. Має філологічну освіту, яку здобула в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. Але перед тим, після невдалого вступу до вишу, працювала «для стажу» і на фарфоровому заводі, і в колгоспі. Пізніше – у школі, краєзнавчому музеї та картинній галереї.

Критики називають прозу Галини Пагутяк містичною, фантастичною та химерною, а саму авторку – таємничою. Їй закидають, що вигадані світи для неї цікавіші за реальність, а пані Галина відповідає, що хоче «створювати світи, в яких можна жити не тільки мені, а й іншим. Я хочу, щоб кожен знав, що в цій похмурій буденності існує безліч дверей, які відчиняються в інші світи. І я знаходжу й показую деякі з них», – і додає: «Якщо не можеш знайти дверей, намалюй їх на стіні».

Містичності образу письменниці додає історія її родоводу. Дослідження історичних джерел виявило, що авторка є нащадком прадавнього роду Басарабів, з якого походить і граф Дракула.

Окрім містичності, яскравими рисами Галини Пагутяк є незалежність і самодостатність. Це проявляється не лише в її творчості, а й у любові до котів, яких у письменниці завжди чимало. «Багато книжок, багато котів – це моє Королівство. І принцеса в ньому – моя дочка Лада», – каже «котяча мама».

Дебютувала Галина Пагутяк у журналі «Дніпро» повістю «Діти» (1981), що, як зізнається авторка, була навіяна снами. Сьогодні бібліографія пані Галини становить понад 20 книжок, значна частина яких – дитячі, зокрема «Лялечка і Мацько», «Королівство», «Книгоноші з Королівства», «Втеча звірів, або Новий бестіарій» та інші. Двічі була лауреаткою літературної премії «Портал», у 2008 році здобула премію «Айстра», а у 2010-му – Шевченківську премію.

Живе і працює у Львові.