(Віктор Петров / Віктор Бер)

Видання Віктора Домонтовича варто купити не лише шанувальникам української художньої літератури, а й історикам та філософам, оскільки ця людина багато досягла і в гуманітаристиці. Сама її біографія – сюжет для пригодницького твору, який би мав явно трагічне забарвлення.

Реалізувавшись як науковець в радянському середовищі в 1920-1930-ті роки, Віктор Петров (таке справжнє прізвище Домонтовича) нібито-то зазнав першої хвилі сталінських репресій в полегшеному варіанті та навіть притягався до слідства у справі так званої Спілки визволення України, хоча, як з'ясувалося значно пізніше, ще тоді був завербований НКВС як агент.  Можливо, біографія жертви політичних репресій мала додати йому переконливості в середовищі, куди письменника закинули радянські спецслужби.

У всякому разі, в роки Другої Світової війни за легендою він співпрацював з німецькою владою, налагодив стосунки з українською еміграцією та навіть переїхав до Мюнхена, однак в 1949 році повернувся до СРСР, чим викликав чимало чуток в еміграційних колах. У його належність до радянської розвідки довгий час відмовлялися вірити, вважаючи, що Домонтовича викрав СМЕРШ чи навіть убили. Тим не менш, після свого повернення він прожив ще 20 років, працюючи в радянських наукових установах та отримуючи державні нагороди.

Твори Віктора Домонтовича парадоксальним чином видавалися як в СРСР, так і закордоном еміграцією, однак навряд чи можна назвати щасливим життя людини, що не належала собі, а була змушена постійно працювати агентом, не мати друзів, не ділитися наболілим із близькими.